Українське Різдво. Православний Геловін

Святкувати Різдво в Україні почали набагато раніше, ніж в Ісландії. Щоправда, йдеться не про країни з такими назвами, а про території, на яких ці сучасні держави розташовані.

Син Божий, але не Той

Східні слов’яни, чиїми нащадками є українці, святкували Різдво у Києві ще у середині першого тисячоліття нашої ери, коли до прибуття на береги Ісландії її першого поселенця Інгольфура Арнасона лишалося понад 400 років.

Різдво було найголовнішим святом східних слов’ян, і відзначали його, як і в більшості країн сучасного світу, 25 грудня. Має місце лише одна «несуттєва» відмінність: східні слов’яни святкували народження Божича – сина наймогутнішого із їхніх богів, Бога Сонця на ім’я Дажбог.

За їхніми віруваннями (а східні слов’яни були язичниками), напередодні дня зимового сонцестояння величезний змій Коротун з’їдав сонце. Тому й були наступні три дні «темними», найкоротшими у році. В цей час ось-ось народити нове сонце мала дружина Дажбога на ім’я Коляда. І щоб Коротун не з’їв і її теж, Дажбог перетворював дружину на козу та ховав у печері, де Коляда зрештою нове сонце і народжувала, після чого світлові дні знову збільшувалися.

Різдвяні пісні

Сучасні різдвяні пісні в Україні – тобто вже ті, які виказують радість із приводу народження Ісуса, – називають колядками, а їх виконавців – колядниками.

Правду кажучи, більшість сучасних колядників Ісуса не славлять. Вони ходять по домівках людей, співають колядки, безпосередньо у яких просять грошей. Скажімо, найпопулярніша українська колядка така:

Коляд, коляд, колядниця

Добра з медом паляниця.

А без меду не така,

Дайте, дядьку, п’ятака*.

А п’ятак неважний,

Дайте руб* бумажний.

А в рублі три дірки,

Дайте по п’ятірці* і так далі.

* П’ятак, руб (рубль), п’ятірка – розмовна назва певних грошових монет та банкнот.

Схоже на Геловін, проте замість солодощів просять одразу гроші. У колядках можуть просити й налити чарку. На честь народження Ісуса люди ходять по домівках та просять грошей, випивки або того й іншого одразу! Дуже по-українськи.

Більш цивілізовані колядники, яких переважна меншість, грошей та випивки не просять, а традиційно сповіщають господарів про народження Христа та славлять його. Одна з таких колядок починається словами: «Радуйся! Ой, радуйся земле! Син Божий, народився!»

Як не дивно, але і язичницькі пісні на честь народження Божича також називалися колядками. Назва походить від Коляди, дружини Бога Сонця, що логічно: колядки – пісні на честь Коляди та її сина. Проте у християн ніякої Коляди не було. Виходить, що зараз християнському Богу співають пісень, названих на честь його головного ворога – одного із язичницьких богів. «Ave Satani» якесь!

Онук Рагнара Ландброка

Це почалося понад тисячу років тому і, схоже, Ісландія доклала до того руку. Войовничий вікінг на ім’я Олег підкорив більшість східнослов’янських племен і заснував величезну державу Русь зі столицею у Києві, сучасній столиці України. Вирішальним для Олега було захоплення Києва та вбивство у 882 році київського князя Аскольда.

Аскольд також був із вікінгів і, на думку Улофа фон Даліна, шведського історика XVIII століття, Аскольд – не хто інший, як Аслейк Бйорнсон – онук Рагнара Ландброка.

Сам Олег, за однією з версій*, звався Хельгі та міг бути сином Кетіля Торкельсона, більш відомого як Кетіль Лосось, – одного з перших поселенців Ісландії. Таким чином, син Кетіля Лосося може бути засновником Київської Русі.

* В Україні немає своєї Книги про українців, і люди дуже мало знають про своїх предків. Більшість людей нічого не знає про свій рід далі прадідів.

Олег був язичником, і, не виключено, співав колядки у славу новонародженого сина Бога Сонця.

Святий ґвалтівник 

За 100 років після Олега його наступник на київському престолі, язичницький князь Володимир, ціною багатьох тисяч людських життів перетворив Київську Русь на християнську державу. Саме за це церковне чиновництво надало йому згодом статус Святого, хоча нічого святого у житті Володимира не було. 

Окрім кривавого насаджування християнства, Володимир підло вбив свого старшого брата Ярополка, щоб відібрати у того київський трон, вагітну дружину Ярополка зґвалтував, а полоцьку княжну Рогнеду ґвалтував на очах її батьків та братів, змушуючи їх дивитися, після чого родичів убив, а княжну забрав у свій гарем. 

Язичництво існувало так довго до того, що навіть під страхом смерті люди продовжували виконувати язичницькі обряди. Зокрема, святкувати народження Божича.

Бачачи, що повністю викорінити язичництво неможливо, церква пішла на хитрість: на шановані для язичників свята призначила свята християнські. Так, зокрема, народження Ісуса призначили на день народження сина Бога Сонця. І язичницькі колядки збереглися понині.

Вечеря для мерців

Збереглася і традиційна для язичників святкова страва на Різдво – кутя. Це варене пшеничне зерно з медом та маком.

У язичників існувало повір’я: у ніч напередодні Різдва померлі родичі приходять відвідати своїх нащадків. Минуло понад тисячу років із часів християнізації, а українці й досі лишають у Різдвяну ніч на столі кутю, щоб підгодувати мерців. Знову Геловін?

Два Різдва

Єдине, від чого вдалося відвернути людську пам’ять, – день святкування. Переважна більшість українців святкують Різдво 7 січня, а не 25 грудня. Незважаючи на те, що християнство у тих краях бере початок у Києві, внаслідок 500-річної окупації України Московією, Російською імперією та комуністами, «офіційним християнством» в Україні донедавна була Російська православна церква (РПЦ). Усі церкви в Україні належали їй.

РПЦ й досі живе за юліанським календарем, від якого увесь цивілізований світ відмовився ще 300-400 років тому внаслідок його недосконалості. 25 грудня за юліанським календарем припадає саме на 7 січня за григоріанським календарем, за яким і живе людство.

Переважна більшість українців цих нюансів не знає, а тому вважає, що Різдво – саме 7 січня, і дивується, що за кордоном його святкують чомусь 25 грудня.

Нова ж Православна церква України, яка неофіційно існує вже 30 років, а офіційно визнана у 2018 році, переходити на григоріанський календар, а отже і святкувати Різдво 25 грудня, ніяк не наважиться.

Як і у випадку із язичниками тисячу років тому, люди настільки звикли до однієї дати, що перехід до іншої може тривати десятки років. І весь цей час, якщо українська церква наважиться на зміни, святкові гроші будуть текти до російської церкви. Їй і досі належить більшість українських храмів, і якщо українська церква не святкуватиме Різдво 7 січня, люди підуть до російської, бо на Різдво треба йти до церкви й нести туди гроші. А Різдво – 7 січня.